Дитина має право до поваги. Має право не знати. Має право пізнати. Може їй не вдатись. Має на це право. Має право плакати. Має право, щоб її не втихомирювали, коли плаче. Має право
до своїх речей. Має право до свого місця. Має право не говорити, не виявляти. Має право до своїх таємниць. Має право до кожної миті свого життя. Це її життя. Має право бавитись, розмовляти з собакою, грати у футбол, уважно розглядати картинку. Це її час. Має до нього право. Має право бути. Тим, ким є. Про це спектакль. А також про ліс і про дітей у лісі, котрим це право відібрали. Це ліс безправ’я.

Чому Януш Корчак викреслив частину вісімнадцятого розділу «Кайтуся-чародія»? Тому що було у ньому те, що найстрашніше, і діти боялись. А що найстрашніше? Від цього питання починається історія «Заборонених дітей». Відповіді шукаємо разом з дітьми, намагаючись продертися крізь ліс. Холодно, щораз холодніше. Чи сонце врешті зійде?»
(Артур Палига)

80-та річниця смерті Януша Корчака стала для театру Банялука імпульсом для створення багатовимірного проєкту, пов’язаного з Корчаком. Метою творців було не тільки відношення до історії, а й спроба відповіді на питання: що зробив би Корчак, якби жив тепер? Де би був сьогодні?
Ця вистава є розповіддю про постійне прагнення до свободи. Про пошук дитини у собі. Про самотність. Це подорож у дитинство, яку іноді хочеться згадати, а іноді – забути.

П’єса Артура Палиги «Заборонені діти – Корчаківська оповідь» була написана для Банялуки і представлена у формі перформативного читання у 2021 році в рамках проєкту «Баналука, Корчак, Дім».

Вистава театру Банялука, м. Бєльско-Бяла
Партнери проєкту: Польське товариство ім. Януша Корчака, музей Треблінка. Німецький нацистський концентраційний табір (1941-1944), єврейська релігійна громада у Бєльску-Бялій.

Фінансовано з коштів фундації PZU та з коштів Міністра культури і національної спадщини в рамках програми Національного Центру культури «Культура-Інтервенції». Випуск 2022.

ГАЛЕРЕЯ: