Евстахія, королева Венери, здавна любила спостерігати за землею та її мешканцями. Захоплювало її те, що тут живе стільки істот і для кожного є місце. Тепер королева приглядалась до монахинь Бернадетти і Клементини. Одного разу монахині зачиняють двері на ключ і вирушають у подорож на повітряній кулі, забираючи з собою мудру вівцю Костку. Вони піднімаються до хмар і відчувають себе щасливими, як птахи. Під час приземлення в парку бачать славного павича Валеріана, опікуна мрій і снів, котрий ще не раз буде з’являтись на їхньому шляху. Потім вони сідають до батискафу і опускаються на дно Тихого океану. Там танцюють з рибами, а вівця Костка зустрічає восьминога Кирила, закохується в нього і їхні світи поєднуються у спільне королівство. Монахині люблять перебувати у русі, люблять багато вражень. Перебуваючи вдома, вони розглядають космос через телескоп, завдяки чому пізнають Евстахію, королеву Венери, і починають з нею дружити.

Спектакль виник на основі історій, вигаданих та проілюстрованих Марією Станьчик, актрисою Театру 21, під час першої хвилі пандемії. Кілька простих оповідань. Матеріали ці стали для творців спектаклю інспірацією, щоб подивитись на світ кожної істоти як на окреме королівство. Фабула стала претекстом для уважного спостерігання за нашою планетою, зауваження її потреб та різнорідності її мешканців.

Вистава пристосована до потреб осіб з різною вразливістю, у тому числі зі спектром аутизму.

ГАЛЕРЕЯ: